При автоматичному дефектоскопії ефект відриву та вплив стабільного шару зв’язку на дефектоскопію часто є найскладнішими проблемами. В автоматичному виявленні дефектів ефект відриву та стабільний шар зв’язку є основними причинами пропущеного виявлення та помилкових тривог.
Незалежно від того, пропущений тест чи помилкова тривога, це вплине на надійність тесту. Довгий час у фактичному застосуванні автоматичного дефектоскопії проблема падіння надійності виявлення, викликаного коливаннями відриву або зміною товщини шару водозчеплення, була «вузьким місцем»" ; що заважає нормальному використанню цієї технології.
Зазвичай основними методами вирішення ефекту відриву є: механічний метод відстеження зонда, метод мостового з’єднання котушки датчика, зміна значення ємності LC-ланцюга котушки детектування та використання багатоканальних технологія частотного детектування. На додаток до механічного методу відстеження, за допомогою вдосконалення датчика та інструменту можна реалізувати кілька інших рішень, але механічне відстеження може лише покращити тримач датчика, щоб запобігти зміні зазору відриву.
У практичних промислових застосуваннях метод механічного відстеження зонда є найбільш часто використовуваним методом подолання ефекту відриву. Існує два звичайних механічних режими відстеження датчика: один є методом, який поєднує обмеження ролика та натискання циліндра або пружини, щоб підтримувати постійну відстань між датчиком виявлення та поверхнею заготовки, що перевіряється. Хоча цей метод може відігравати кращу роль у придушенні ефекту відриву, він одночасно збільшує вібрацію та шум.
Інший спосіб, механічне відстеження датчика полягає у використанні датчика дальності для вимірювання коливань розриву відриву датчика виявлення в часі, а також використання сигналу визначення дальності для керування кроковим двигуном та іншими силовими пристроями для керування та керування ними. зонд виявлення для переміщення. Зазор між зондом і обстежуваною заготовкою постійний. Цей метод підходить для плоского сканування дефектоскопії пластин або заготовок. Недоліком є те, що швидкість реакції механічної дії відносно повільна і складна.
Помістіть зонд у візок для датчика та використовуйте метод вторинного пружинного натискання, щоб зберегти певну відстань між датчиком детектування та поверхнею заготовки, яку потрібно перевірити. Згідно з експериментальними результатами, спостереження за зондом є відносно міцним, що в основному гарантує, що відстань між зондом і поверхнею сталевої труби, що підлягає випробуванню, є постійною, а дефектоскопія також досягла хороших результатів.
Як правило, основними методами вирішення проблеми з водоз’єднувальним шаром є: кріплення резервуара для води та стабілізація пристрою для розпилення води. Через те, як сталева труба обертає зонд вперед, довжина безшовної сталевої труби зазвичай становить близько 10 м. Тому необхідно розглянути можливість використання стабільного пристрою для розпилення води, наприклад, збільшення діаметра потокового порту, зменшення висоти потоку та сталевої труби та зменшення розпилення води. Нинішнє звичайне рішення може бути тільки таким, але ефект рішення знаходиться в межах допустимого.
